Малина як культура не дуже вимоглива до умов вирощування. Зазвичай росте добре й швидко і якщо своєчасно її не обмежити, може поширитися й за межі відведеної для неї ділянки. А плодоносить вона не завжди рясно через шкідників.

Основу майбутнього врожаю рослини формують за допомогою молодих весняних пагонів, але часто-густо їх пошкоджує малинова муха. Зимує вона в стадії личинки в грунті під кущами на глибині 5-6 см.

Навесні, коли грунт прогріється до 12-13 градусів, личинки заляльковуються, а через 8 – 9 днів із лялечок виходять дорослі мухи. Самички зразу ж відкладають яйця на верхівки молодих пагонів або в пазухи листків, які ще не встигли розвинутись. Через 7-8 днів із яєць виплоджуються личинки, які живляться серцевиною цих молодих пагонів, прокладаючи в них спіральні або кільчасті ходи. Через 4 – 5 днів місця проникнення личинок синіють, а верхівки самих пагонів починають в’янути й поступово засихають. Перед цвітінням малини личинки виходять із пагонів і заглиблюються у грунт, де потім утворюють несправжній кокон, у якому й зимують.

Найбільш ефективні заходи обмеження чисельності малинової мухи – негайне видалення й знищення разом із її личинками пошкоджених пагонів малини протягом травня, а також осіннє ретельне перекопування грунту під кущами.

ГАЛИЦЯ, СКЛІВКА І МІЛЬ

Опісля зрілі пагони малини починають пошкоджувати малинова склівка й малинова стеблова галиця. Личинки першої проточують ходи всередині пагонів, а другої – вигризають виродливі розростання стебел – гали.

Метелики склівки в липні серпні відкладають на землю поруч із рослинами малини до 200 яєць. Личинки, які невдовзі з них виходять, проникають у стебло, де й зимують. Стебла малини, уражені обома шкідниками, зазвичай підсихають, майже не плодоносять і часто ламаються на місці галу або внутрішнього ходу. Обмежити шкоду склівки й галиці можна радикальним способом – своєчасно видалити та знищити пошкоджені пагони й стебла.

Увагу слід приділяти і такому шкіднику, як малинова міль. Після зимівлі її гусениця залишає свій білий кокон, розміщений зазвичай поблизу стебла під сміттям. Ранньої весни під час набухання бруньок, піднімаючись догори, вона вгризається у першу ж бруньку, яка трапляється на шляху, а потім, вийшовши з неї, проникає у сам пагін. Аби зменшити чисельність шкідників малини, грунт під кущами слід щоосені перекопувати.

Наприкінці травня гусениця заляльковується у бруньці, а в червні перед цвітінням малини вилітає метелик. Самиці відкладають яйця по одному в квітку. Виплодившись, гусениця живиться плодоложем зав’язі, а на початку достигання ягід залишає її, спускається до основи стебла, де в коконі й зимує.

За сприятливих для свого розвитку умов шкідник може завдати культурі значної шкоди. Тому регулювання його чисельності конче потрібне. Гарний ефект при цьому, як і перекопування грунту під кущами, дає ретельне збирання рослинних решток і низьке вирізання пагонів, які відплодоносили.

ПОПЕЛИЦЯ, ПАВУТИННИЙ КЛІЩІ ЖУК

Помітно шкодить рослинам культури малинова попелиця, масово заселяючи верхівки та молоді квіткові пагони й спричиняючи при цьому пригнічення їх росту, скручування та викривлення. Зимує у стадії яєць, які відкладає самиця по одному на стебла біля бруньок.

Протягом вегетаційного періоду розвивається декілька генерацій попелиці. У липні-серпні в колоніях шкідника з’являються крилаті комахи, які здатні перелітати на інші кущі малини. Хоча попелиця має багато природних ворогів, видалення й знищення масово заселених нею пагонів також не буде зайвим.

Соком молодих листків малини живиться й павутинний кліщ. Виявити його досить легко за наявністю на листках легкої павутини. Сильно пошкоджене листя засихає. Протягом літа кліщ розвивається у кількох генераціях. Оскільки самиці зимують під рослинними рештками, їх легко знищити, видаливши та спаливши сміття.

Але найнебезпечніший шкідник малини – малиновий жук. Зимують жуки, а інколи й личинки, у грунті поблизу кущів на глибині 10 см. Коли навесні грунт прогріється до плюс 12 градусів, жуки виходять із місць зимівлі й посилено живляться на квітках смородини, агрусу, яблуні, вишні нектаром та пилком.

Опісля, до початку цвітіння малини, вони повертаються на кущі малини, й самиці відкладають яйця на квітки по 30 – 40 штук протягом місяця. Личинки, які невдовзі з’являються, живляться, вигризаючи ходи, ягодами малини, що достигають.

Найкращий ефект в обмеженні чисельності малинового жука дає осіннє ретельне перекопування грунту під кущами. Одночасно слід систематично збирати й знищувати під час плодоношення заселені шкідником ягоди. Досить сильно шкодить малині ще один її мешканець малиново-суничний довгоносик, самиці якого відкладають у бутони яйця, прогризаючи при цьому плодоніжку. Масове відкладання яєць зазвичай припадає на першу половину червня. Пошкоджені бутони засихають й опадають. Личинки, які в них розвиваються, у липні заляльковуються, а наприкінці місяця з’являються молоді жуки. Ретельний обробіток грунту під кущами й очищення ділянки від рослинних решток сприятимуть істотному зниженню чисельності малиново-суничного довгоносика.